Previous Entry Share Next Entry
хіба те важить ?
Beastie
phoenix2d
  немає початку для історії котра ніяк не закінчиться, а можливо ніколи і не починалась. так ніби нікому ніколи і нідочого як новісінький білий аркуш.
  йод у повітрі і дивні звуки на кінчику язика готові ось ось зірватись у тишу ранку. і таки зриваються. шепотом в похмуру тишу ранку.
  зриваються з висоти передостаннього поверху падають на ранкову бруківку.
  падають розганяючи пил.

  величезний місяць висить над морем створюючи стежку зі світла, чи ба, навіть дорогу якою так хочеться втекти. стиха хлюпотять хвилі, без вітру зовсім, ніби просто дихаючи, а відтак міниться-блискотить стежина до того виряченого місяця в низькому несправжньому небі. Зовсім стих вітер і з моря поповз майже прозорий туман, зробивш картину повністю штучною: ось уже і в небі вгадується картон, за туманом ясно проступають стінки коробки в яку оце усе замкнено.
  здається іше трожи і можна постукати в стінку чи навіть зробити дірку і вигулькнути бодай на мить назовні - роздивитись справжні зірки якщо вони є.

дивися у чорну воду і не бачиш нічого крім себе, а може просто заглянув у себе і незнайшов нічого крім чорної води, навіть місяця нема, навіть примарної мерехтливої стежини в небо.
отак і стоїш у чорній воді заглядаючи в себе, мрієш про місяць і згадуєш слова шо так і лишились лежати там - га холодній бруківці
хоча...
хіба те важить?

?

Log in

No account? Create an account